Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вхід | RSS

ЗВУКИ МУЗИКИ



Форма входу
Меню сайту

 















Опис досвіду вчителя музичного мистецтва Скляренко Наталії Володимирівни

 

 

Канівська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 6

з поглибленим вивченням іноземних мов

Канівської міської ради Черкаської області

 

 

 

 

"Музично-естетична діяльність –

шлях до розвитку творчої особистості"

 

Опис досвіду

вчителя музичного мистецтва

Скляренко Наталії Володимирівни

 

 

м. Канів, 2012 р.

 

«Музика, уява, фантазія – ось доріжка,

йдучи якою дитина розвиває свої духовні сили»

Василь Сухомлинський

 

Музика в перекладі з грецької мови - мистецтво муз. У греків були музи лірики, танців, трагедії, історії, астрономії, та не було музи музики, бо музика об’єднувала всі мистецтва та науки.

  • Музику в Греції вважали як складову частину виховання. І сьогодні музика повинна вийти за межі одного учбового предмета, проникнути глибше в педагогічний процес, у шкільне життя. Музика повинна жити в школі. Нехай вона прийде на уроки літератури та історії, на уроки іноземної мови та образотворчого мистецтва. А що вже говорити про сам предмет, він повинен вийти із рамок другорядного, стати не тільки рівноправним членом великої співдружності шкільних предметів, але вознестися вище. Мистецтво - необхідна частина життя людини, витвір його душі. А тут і прозвучати вислову Гіппократа: «Життя - коротке, мистецтво-вічне!» Саме уроки художньо-естетичного циклу розвивають почуття гармонії, ритму і звуку, фантазію - все те, що має першорядне значення для духовної особистості, «ґрунт», на якому може зрости морально-естетичне єство дитини. Тому і темою мого педагогічного досвіду є «Музично-естетична діяльність - шлях до розвитку творчої особистості».

«Естетичне»- в перекладі з грецької мови «почуття». Тому естетичне виховання – це виховання почуттів, емоцій. А сфера почуттів - сфера моральних цінностей. Виховання через мистецтво, тобто художнє виховання, є не просто головною або важливою ланкою естетичного виховання, це енергетичний центр виховання почуттів.

Я люблю свій предмет «Музичне мистецтво», я люблю і поважаю дітей. Тому музичний розвиток дитини я намагаюсь розглянути широко: як духовно особистісне його вдосконалення, гармонізацію її відносин із природою, людьми, мистецтвом, самим собою. Навчальний процес повинен створити умови для формування особистості, здатної максимально використовувати свій природній потенціал, духовно творити особисте «я».

Хочу вірити, що я зможу назавжди наблизити дітей до того розуміння мистецтва, про яке колись дуже гарно сказав М. Гоголь: «О будь же нашим хранителем, спасителем, музыка! Не оставляй нас! Буди чаще наши меркантильные души! Ударяй резче своими звуками по дремлющим нашим чувствам!»

Так як же зробити музику найцікавішим предметом у школі? Адже в наш час надзвичайно швидко поширюється музика, яка стала доступною усім без винятку. До того ж музика різна: класична, розважальна, серйозна, легка, трагічна, танцювальна, народна, експериментальна тощо. Проте чи це явище можна назвати позитивним? Адже не вся музика якісна. Д. Кабалевський з цього приводу говорив, що низькопробна музика має здатність притупляти свідомість людини. Тож, аби запобігти цьому, шкільні уроки музичного мистецтва повинні виховувати естетичні смаки і художні вподобання не шляхом переконання, а створенням атмосфери творчості, пошуку, дослідження, відкриття нового. Щоб реалізувати тему та мету уроку, в своїй школі я маю кабінет музичного мистецтва. Вважаю, що кожна людина мріє про свій простір «під сонцем». Це ж саме стосується і вчителя музики. Мій кабінет оснащений відповідними технічними засобами, у якому все впорядковано, має естетичний вигляд, де все «під рукою». Так набагато легше проводити урок, більша ймовірність його засвоєння.

На уроках учитель - це досвідчений капітан, що веде учнівський корабель безмежним океаном музики. А якщо капітан - то безпосередній учасник уроку. Вчитель - і виконавець, і слухач! Я намагаюсь створити таку атмосферу уроку, щоб викликати впевненість учня в особистих силах та здібностях. Тоді у дітей буде зацікавленість та бажання нової зустрічі з мистецтвом – Музика.

Особливо важливе в емоційній стороні професійної майстерності вчителя музичного мистецтва – вміння знайти правильний і потрібний тон уроку.

Щоразу, коли налаштовуюсь на проведення уроку, я включаю свого роду акторську майстерність. Це допомагає мені пробудити в дітей жвавий інтерес до музичних образів твору; прагнення розпізнати яка епоха, які герої стоять за ніжними чи суворими звуками неповторної музики; дізнатися про історію створення музики; життєвий шлях композитора тощо.

Тому слова П. Блонського стали моїм педагогічним кредом:

 

«Не звужуйте життя до уроку, а урок розширюйте до життя».

 

Завдання важке, бо життя змінюється стрімко. Кожен рік до школи приходять зовсім інші діти. Думають швидше, знають більше… Менше захоплюються, а більше обурюються. Багато часу проводять за комп’ютерними іграми. Спокійні в одноманітному колі інтересів. На жаль, тенденція до байдужості зростає. Як пробудити інтерес до самих себе? Як примусити «душу трудитись»? Як зробити творчу діяльність потребою, а мистецтво природною необхідністю, частиною життя? На мою думку, шлях до цього – позакласна робота, дитячий хор, робота з батьками. У своїй роботі я творчо використовую розроблені та апробовані теорії багатьох музикантів-педагогів: П.Блонського, Д.Кабалевського, О. Ростовського, Л. Кондратової, С. Бєлової, Сет Рігса.

У роботі я орієнтуюся на ідею особистісно орієнтованого навчання, суть якого полягає у визначенні індивідуальних особливостей учнів; розвитку дитини не як «колективного об’єкта», а як індивіда, наділеного своїм неповторним талантом. Саме в цьому я вбачаю єдиний шлях до прекрасного.

Музика формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву. А для людини творча уява – це ключик, який відмикає двері у нове, цікаве мистецьке життя.

Вчені-психологи довели, що систематичні заняття музикою, співом у віці від 5 до 15 років допомагають значно підвищити IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвивати пам'ять, аналітичні здібності, позитивну корекцію нервової системи. Крім того, під час слухання музики регулюються фізіологічні процеси в організмі, стимулюється м’язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовленнєва та рухова активність. В. Сухомлинський стверджував, «Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток, музика пробуджує енергію мислення навіть у найінертніших дітей».

Найкращим періодом для розвитку творчої уяви є молодше шкільне покоління. Від того наскільки повно були використані його можливості, багато у чому залежатиме потенціал дорослої людини. Як педагог, насамперед вбачаю своє завдання у тому, щоб підштовхнути школярів до проявів ініціативи, винахідливості, вигадки, фантазії, саме тому прагну будувати свою роботу за такою схемою: БАЧУ- ЧУЮ- ТВОРЮ. Доведено, що музика має велике значення у системі логопедичних занять. Проводячи набір у дитячий хор чи ансамбль, я помітила, що є діти, які мають розвинений музичний слух, але мовленнєві функції погіршені. Тому я у своїй вокально-хоровій практиці

використовую так звані фонопедичні вправи В.Ємєльянова. Ці вправи

підготовчі, вони допомагають стимулювати мязи,

які беруть участь у звукоутворенні.

 

Вправи поділяються на кілька груп:

  • керування артикуляційною мускулатурою;
  • довільне керування регістрами;
  • вироблення співочого вібрато;
  • формування прикритого звуку.

Зразком таких вправ може бути «озвучення» вірша О.Вациєтіса «У кого що всередині»

 

В кульбабах білих- вилітала (учні легко здувають уявний пух з долоньок)

У мотоцикла-ричалка ( учні вимовляють «трр-трр»)

У годинника-спішилка (учні вимовляють «тік-так»)

У дівчат-смішинка (вимовляють склади «ха» й «хі» у фальцетному регістрі)

У мишки-пищалка (склад «пі» вимовляється тоненько й швидко).

У коника-іржалка (голосом на фонемі «і» зображується іржання Коника-Горбоконика)

У вітру-здувалка (двічі довго видихається повітря)

У каблучків-стукалка (легко й рухливо цокають язиком).

У носа-сопілка (тихенько шмигають носом).

В їжака-пихтілка (пошепки й неголосно чергується склад «пих»)

У телефона-дзвонилка (зображується голос телефону довге «тру-у-у»,розділене паузами)

У сонця -світилка (кожна дитина співає будь-який звук. Він повинен прозвучати достатньо довго).

 

Вправа «Весняні голоси».

 

Діти у цьому веселому завданні наслідуватимуть різні звуки природи, які можна почути навесні. Один з учнів говорить текст, а всі інші його озвучують.

 

Пригріло весняне сонце (усі піднімають руки вгору, ніби вітають сонце, і кожен виконує

свій звук у фальцетному регістрі, недуже голосно).

З пагорба побіг веселий струмочок (бовтають язиком, зображуючи булькіт струмочка).

До країв наповнив велику, глибоку калюжу (учні на гліссандо опускаються голосом у нижній регістр).

Перелився через край (одні учні зображують «булькіт», інші роблять голосом «хвилю»- униз).

І побіг далі ( продовжують «булькати»).

Вибрались з-під кори жучки («жжж-жжж»-у низькому регістрі й комашки «ззз-ззз»- у більш високому).

Розправили крильця («крш»- з інтонацією, що підвищується).

І полетіли хто куди («трр-трр-трр»-пошепки на різній висоті).

Раптом під купою хмизу щось зашаруділо («шур-шур, шур-шур»).

І виліз їжачок ( сопе носом, енергійно втягуючи і видуваючи повітря).

Ліс наповнився пташиними голосами (учні імітують пташині голоси).

От і прийшла весна (кожен бере «свій» звук, як на початку вправи).

 

Зазначені фонопедичні вправи сприяють розширенню діапазону. Збільшенню сили й яскравості голосу, співучості голосу, а також розкутості співочого процесу. Подібні вправи виконують роль творчих завдань, розвивають загальну моторику організму і, що найголовніше, роблять процес роботи цікавим, захоплюючим, образним. Тому я включаю їх у свої заняття як «розминку» перед основними формами роботи: розучуванням пісень, ритмічно-руховими вправами тощо.

 

Робота з дитячим колективом

 

  • спів є дієвим засобом виховання дітей. Він їх об’єднує єдиний дружній колектив, організовує, дисциплінує, а головне, розвиває музикальність дітей, пам'ять, мислення, мовлення, сприйняття музики та інші естетичні якості. Прийшовши працювати в школу, я декілька років поспіль займалась шкільним хором, співали різний репертуар, виступали. Але з часом я помітила тенденцію, що більшість дітей з байдужістю почали відвідувати заняття, менше почали цікавитись музикою, стали пасивними, неуважними. Можливо, причиною цього став негативний, а нерідко й агресивний пресинг з боку телебачення, комп’ютера. Я зрозуміла, що для наших сучасних дітей потрібно шукати альтернативу, придумувати щось інше, більш сучасне, модернізоване, знайти метод емоційного стимулювання.

Так я вирішила організувати у школі дитячий вокальний колектив, з яким працюю 11 років, що має назву « Дитячий театр естрадної пісні». В ньому налічується понад 50 вихованців, серед них 38 дівчаток та 12 хлопчиків. Колектив розділений на групи: молодша, середня, старша. Це плідна та дуже потрібна робота - справжній « Хоровий ренесанс». Кожний вокальний номер-це своєрідна театральна постановка у відповідних сценічних костюмах, при можливості, і з декораціями. Практично я виконую всю вокально-хорову роботу, але вношу родзинки із театрально-хореографічними постановками. Така праця стала цікавою насамперед для мене, як керівника, а також для моїх учнів та батьків. Це суспільно-корисна робота, яка включає фестивалі, конкурси, концерти, присвячені знаменним датам, зустрічі з письменниками, композиторами, цікавими людьми та іншими художніми колективами. Такі контакти збагачують творче життя колективу.

Роботу з початківцями, я розпочинаю ось з таких вправ.

 

Вправи для початківців

 

Перші вокальні вправи з початківцями співаємо повним голосом, природно, без зусиль, не змінюючи голосного звуку, та з однаковою силою, «тягнути звук, не зменшуючи сили». Такі вправи повинні бути прості ритмічно, побудовані на вузьких інтервалах і в межах квінти. Відомі викладачі співу рекомендують для початку використовувати звук «а», тому що при виконанні цього голосного більше ймовірності, що гортань буде спокійно опущена, глотка розкрита, розширена й м’яке піднебіння підняте.

У подальшій своїй роботі, коли працюю із піснею, виникає багато проблем із довгими нотам, тобто із голосними звуками. Щоб упоратись з ними, я спробувала наступне:

діти виконують цю пісню без приголосних, проспівуючи лише голосні. Спочатку повільно, потім у потрібному темпі, не забуваючи про дихання.

 

Всі голосні звуки повинні мати однакову вокальну форму. Приголосні не повинні виривати голосний звук з його вокального гнізда, вони повинні бути легкими й вимовлятися чітко, не переривати потік голосних.

 

Саме на вправах формуються навички співу звуком гарним і рівним за силою, якістю.

 

Дихання є головним чинником нашого життя, однак переважна більшість людей не вміють його використовувати сповна. Якщо звернути увагу як дихає немовля, особливо коли плаче або сміється, то це «правильне», повне дихання. Тому що сама природа так нас навчила. Пізніше, за відсутністю потреби, людина «забуває» про таке дихання. Річ у тім, що для підтримки звичайного рівня кисню в крові вистачає лише 20-30 відсотків повітря від повного об’єму легенів. Однак варто зауважити, в деяких видах діяльності (бокс, плавання, гра на духових інструментах, спів) застосування дихання інше – «правильне» або повне. Тому, коли я навчаю дітей співу, особливу увагу приділяю постановці дихання. І допомагають мені ось такі вправи:

 

Вправа 1. «Насос». Вправу виконуємо стоячи. Ноги поставити на ширину плечей. В думках змоделювати рукоятку насоса і, різко нахилившись, нажимаємо на неї, як при накачуванні шин. На видих промовляємо звук (с,ш, ф). Кожний звук відповідає одному вдихові і видихові. Виконуємо вправу 5-7 разів.

Вправа 2. Вдихнути носом, зробити швидкий, різкий видих через рот ( в думках промовляти склад «хе»). Слідкувати за тим, щоб в час видиху діафрагма правильно працювала так, як при «кашлі». Повторювати 7-10 разів.

Вправа 3. Зробити плавний вдих і повільний видих, промовляючи звуки с-с-с, х-х-х, ф-ф-ф, ш-ш-ш. Необхідно тримати звук по можливості довго. Можна контролювати видих із секундоміром. Особливо звертати увагу

на рівність звучання.

Вправа 4. Виконуючи вправу, вслух потрібно промовляти основну табличку голосних: и, е, а, о, у, о, а, и. Робити це повільно, дихання розрахувати так, щоб вистачило на всю довжину видиху.

Вправа 5. Покласти долоню на область діафрагми ( для контролю за рухами ділянки живота), вдихнути носом, на видиху промовляємо текст, імітуючи сміх: ха-ха-ха, хі-хі-хі, хо-хо-хо. (Хохлатые хохотуньи, хохотом хохотали-ха-ха-ха, хи-хи-хи, хо-хо-хо, хе-хе-хе).

Вправа 6. Відкрити широко рот, висунути язик, вдих та видих ротом (так, як дихає собачка).

Вправа 7. Проспівуємо склад: «ва», «ма» або «да». На зручній теситурі взяти один звук і тримати його, доки вистачає дихання.

 

Вправи на унісон.

 

Вправи на унісон дуже важливі для початківців. Так звані пісні- рівнялки, які я постійно застосовую на своїх заняттях. На одній ноті проспівуємо текст:

 

Вправа 1. Тихо, ніжно і уважно заспіваймо разом всі,

                   Щоб тоненько задзвеніли наші юні голоси.

 

Вправа 2. Диби, диби, диби-би, пішла баба по гриби,

                  А дід по опеньки, в неділю раненько.

 

Вправа 3. Можна проспівувати на одній ноті всі голосні ( А, Е, І , О, У; А, О, Е, І, У). Старатися співати на одному подихові. Послідовність голосних не випадкова, цей порядок забезпечує зручність артикуляції, рівність звуку.

 

Вправа 4. Щоб діти звикли до правильного положення кореня язика, проспівуємо звук «м» ( мукаєм). Відкриваємо рот, потім м’яко стулюємо губи і тягнемо довго звук «м».Повинно зявитись тремтіння і лоскотання.

 

Вправа 5. Співаємо на одній ноті склади: « ма, ме, мі, мо, му» у повільному темпі. Перший звук «м» вимовляємо способом «мукання» (як у попередній вправі). Стежимо за природністю рота, свободою гортані. Ця вправа допомагає відчути опору, «висуває звук вперед».

 

Вправа 6. Також можна на одній ноті проспівати слова «та-та -тіа».

 

Вправа 7. Дуже вдала для початківців приголосна «л». На одній ноті або на маленьких вузьких інтервалах співаємо склади: ла, ле, лі, ло, ля, лу, ло.

 

Для роботи над рухливістю й швидкістю голосу

спочатку використовую дуже прості вправи і співаємо у дуже спокійному темпі і не довго, щоб не стомлювати гортань.

 

Головний принцип у цій роботі: точність інтонації, відсутність «під’їздів», ковзань, все чітко, точно, ритмічно. Спочатку діти проспівують гами в діапазоні октави; якщо страждає чіткість, то додаю склади «да-да-да…» або «ла-ла…», «та-та…».

 

Якщо у дитини недостатньо чиста інтонація, причина цього - або відсутня координація при вокальному безладі, або погано розвинений слух. І те, й інше розвивається під безперервним контролем учителя. Чистої інтонації треба домагатися роботою… й терпінням.

 

Для того, щоб «побороти» високі ноти, я роблю наступне: потрібно відкрити гарненько рота (як у стоматолога). Ця нота повинна «впасти» на нижню щелепу. Щоб зробити звук округленим, приємним, уявляємо у роті невелике яблуко і співаємо, зберігаючи це відчуття.

 

Дуже часто під час співу, діти переходять на крик, який шкодить голосовим зв’язкам. Я намагаюся знайти середній рівень гучності дитячого голосу (примарну зону). Розспівувати стараюсь тихо, налаштовую спочатку не голос, а слух. Урок розпочинаю розспівуванням із закритим ротом.

 

Я також намагаюсь працювати над двома, інколи буває і трьома піснями (в залежності від складності твору). Я вважаю, що різноманітність мелодій і ритмів піде на користь дитини.

 

За роки мого багаторічного досвіду роботи з дитячим колективом, я для себе зробила ряд практичних висновків, на які ставлю акцент і керуюся ними в своїй повсякденній роботі:

 

- Сприятливий психологічний клімат, моральна обстановка в колективі.

Для здорової творчої роботи необхідна, насамперед, спокійна атмосфера нормального психологічного клімату, доброзичливості, відсутність нервово-психічних зривів. Такт і культура в спілкуванні. Повага до дітей та батьків.

 

♪- Систематичність у заняттях і репетиціях.

Це надзвичайно важливий момент, від якого залежить результат вироблення рефлексів - головних механізмів діяльності нервової системи дітей. Так виробляється фізична витривалість, режим, дисципліна. Нечасте, нерівномірне тренування призводить до швидкої стоми та погіршує результат.

 

♪- Шкідливо співати під час хвороби, але і бути присутнім на репетиціях.

 

♪- Треба уникати перевтоми дитячого голосу.

Якщо було несподівано більше, ніж слід навантаження, то потрібно дати перепочинок, помовчати. Це найкращі ліки. Слід уникати тривалого співу без перерви.

 

♪- Не потрібно форсувати звуки. Вчити дітей співати спокійно. Адже того, кого слухають, голосу завжди достатньо.

 

♪- Неприпустимим є безконтрольний, багаторазовий спів важких творів і високих нот. Користі від цього не буде, а тільки втома й збіднення голосу.

 

♪- Розспівування обов’язкове при будь-якій вокальній роботі.

Це своєрідна підготовка або спортивна «розминка» голосу. Розспівування не тільки розігріває мязи голосового апарату, але й створює необхідне психологічне настроювання всього організму;

- розбуджує емоційну сферу;

- розігріває творчу фантазію;

- закріплює умовні рефлекси, вироблені постійними заняттями;

- зосереджує.

 

♪ -  Вміти організовувати свої сили й час у день виступу.

 

♪- Під час виступу дітей на відкритих майданчиках, бажано використовувати фонограми «+», щоб уникнути «ковтання» холодного повітря та інших природніх факторів.

 

♪- Правильно харчуватись.

 

 

Шкідливою для всіх є дуже гаряча, дуже холодна, дуже гостра їжа, яка травмує слизову оболонку. Перед співом не варто їсти горіхи, насіння, печиво, сухарі, чіпси, шоколад, виноград, тому що дрібні частинки цих продуктів осідають у складках слизової оболонки, можуть перешкоджати чіткій роботі голосового апарату. Часточки їжі деруть в горлі, викликають відчуття лоскотання й бажання відкашлятись, а це заважає роботі голосу.

 

Працюючи над піснею із солістами чи колективом, я намагаюсь, щоб вона прозвучала яскраво, передала настрій, почуття, характер, торкнулась душі. Цю роботу я виконую поетапно.

 

  1. Вибір пісні.

Пісня, яку я обираю для роботи з колективом або солістом, повинна «підходити» за образом, тембром, вокальною технікою, стилем. А найголовніше - вона повинна ПОДОБАТИСЯ дітям. Тоді вони відчують задоволення від виступу.

 

  1. Прослуховування пісні в запису інших виконавців або знайомство з твором за нотами.

 

  1. Веду розмову з дітьми про цю пісню. Про що вона? Що автори музики, тексту й виконавець хотіли донести слухачеві? Які емоції вона викликає?

 

  1. Вивчення музики й тексту твору.

 

  1. Текст вивчаю з дітьми як простий вірш. Враховую інтуїтивне фразування та акценти. Навіть інколи застосовую акторський етюд на тему твору.

 

  1. Дихання завжди розбираю за фразами.

 

  1. Перше, «чорнове» виконання пісні. Звертаю увагу на правильне дихання, інтонування, чітку дикцію.

 

  1. Розспівування. Перед роботою над піснею, після традиційної розспівки, я використовую розспівування на матеріалі цієї ж пісні. Відокремлюю невелику фразу або мелодійний хід, розспівую по півтонах різними прийомами (легато, стакато та ін.). Мелодійну фразу співаю з дітьми складами, голосними тощо. Фінальним підсумком такого розспівування є виконання фрази або мелодійного ходу зі словами з цієї пісні. І, що важливо, з конкретною емоцією й конкретним звуковидобуванням. Згодом, коли цей музичний момент буде виконуватись у творі, то відбуватиметься без особливих труднощів і напруги. Особливо це стосується вправ у верхніх регістрах, тому що під час розспівувань вони виконувалися у вищих позиціях. Цим прийомом у дітей усувається психологічне напруження й страх перед високими нотами.

 

  1. Наступним важливим етапом у роботі над виконанням пісні, я вважаю, є його ЕМОЦІЙНЕ Й ЗНАЧЕННЄВЕ НАПОВНЕННЯ. Діти добре знають текст, мелодію, володіють правильним диханням, артикуляцією. Отже, час «оживити» цей музичний твір.

 

Всі ці вправи, свій педагогічний досвід постійно й систематично застосовую у своїй роботі з дитячим колективом. Вони допомагають мені отримати бажаний результат. У 2003 році мій колектив здобув звання «Зразковий театр естрадної пісні». Це звання досить високе та відповідальне, потребує великої творчої роботи. В репертуарі мого колективу є твори різні за жанром і тематикою: це пісні про маму, патріотичні, пісні, овіяні війною, новорічні, обрядові, пісні, які виконуються іноземними мовами. В кожній пісні відкривається певна тема, яка несе пізнавальну і виховну функцію. Мій колектив та солісти є окрасою всіх загальноміських свят, а також дипломантами та лауреатами обласних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів: Наливайко Владислав - 4 місце на Міжнародному конкурсі «Сонце, радість, краса», Болгарія; Долідзе Давид - 3 місце Всеукраїнський конкурс «Зоряні мости», м. Київ; Самотуга Богдана - 2 місце, Попко Олександр - 3 місце, Ткачук Марина- 3 місце, Всеукраїнський конкурс «Штурм», м. Сміла. Колектив здобув 2 місце на обласному конкурсі «Грайлива веселка», 3 місце обласний конкурс «Щедрий вечір, добрий вечір, мати Україна!», «Невгамовні» були учасниками Всеукраїнського фестивалю «Купальські зорі», м. Херсон, « Пісенні вітрила» м. Черкаси, « Зоряний дощ» м. Черкаси, «Салют талантам!» м. Черкаси, «Скарбничка майбуття» м.Черкаси, «Партія вокалу» м. Київ, стали лауреатами конкурсу, який проходив на обласному радіо «101FM», як переможці були запрошені на ефір у студію «Рось». Мої вихованці, Овчаренко Валерія, навчається у музичному коледжі Ізраїля, Дишекова Марина, Овдієнко Артур, Крисенко Тетяна- студенти хормейстерського відділу Канівського училища культури та мистецтв, Ніколенко Аліна - студентка Академії естрадно-циркового мистецтва імені Леоніда Утьосова м. Київ.

 

Можна перераховувати безліч нагород, досягнень, концертів, але важливо те, що протягом 23 років я постійно працюю, розвиваюсь, знаходжусь у творчому пошуку, і мій колектив успішно виступає і подобається глядачам.

Додаток до опису досвіду в слайдах презентації

 

Бережіть в собі людину.
А.П. Чехов

Пошук


















      


Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz