КІЛЬКА ПОРАД УЧИТЕЛЮ ПРО КУЛЬТУРУ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Педагогічна діяльність досягає свого соціального призначення, коли в процесі навчання та виховання відбувається навчання взаємодії з різними людьми. І це не випадково. А тому так важливо сформувати і втілити в життя культуру спілкування: знання людей, уміння правильно оцінювати себе та інших, емоційно від­гукуватися на їхній стан та поведінку; обирати стосовно кож­ного такий спосіб поводження, де якнайкраще поєднуються інди­відуальний підхід із ствердженням колективістських принципів моральності. Школа повинна формувати в учнів почуття любові до Батьківщини, повагу до праці, колективізм, інтернаціоналізм, виховувати високу відповідальність за якість навчання, за свою поведінку, і тому передусім вона має закладати основи культури спілкування.

Комплексне розв'язання проблеми культури спілкування потре­бує гармонізації сімейного виховання, виховання в шкільних та позашкільних закладах, а також виховання за допомогою активного і гнучкого використання засобів масової інформації та комунікації. Центральною постаттю цієї системи є вчитель. Як і раніше, нині все вирішує робота вчителя, його особистість. Саме від його знань, умінь, досвіду, професійної майстерності багато в чому залежить соціаліза­ція молодого покоління, майбутнє інтелектуального і морального роз­витку нашого суспільства.

Відповідальна і творча праця вчителя — це справді гуманні й демократичні його взаємини зі своїми учнями, їхніми батьками, колегами, які слід будувати на непорушних принципах культури педагогіч­ного спілкування:

• виправдовувати щодня і щохвилини довіру всіх тих, з ким маєш справу, кого навчаєш і в кого вчишся сам;
• неухильно  дотримуватися  професійної етики  спілкування: в будь-якій ситуації координувати свої дії зі своїми колегами;
• бути добре підготовленим до будь-якого діалогу з будь-якою людиною з усіх питань, що належать до кола професійної компетенції;
• знаючи, що педагогічне спілкування потребує духовної та фізичної витривалості, постійно розвивати в собі ці риси.

Культурою педагогічного спілкування оволодівають лише праце­любні, допитливі люди, що перебувають у постійному пошуку, а тому, якщо чогось не вмієте — навчіться, чого не знаєте — дізнайтеся, за­питайте, з'ясуйте, а головне — невтомно вдосконалюючи форми спіл­кування з людьми, візьміть на озброєння кілька правил:

• педагогічне спілкування не терпить метушні, марнослів'я: слова не повинні розходитися з ділом;
• педагогічне спілкування — це вимогливість до себе та інших людей у всьому, що стосується навчання та виховання характеру;
• лаконічність, динамізм спілкування залежать від вашої внутрішньої зібраності: в справах, вчинках, мові;
• у будь-якій ситуації слід пам'ятати про обоє'язок, чесність та порядність, а головне, про святість справи, якій служите;
• гнів ніколи не повинен затьмарювати розум і душу: тільки безмежне терпіння, наполегливість і увага зможуть допомогти вам з честю вирішити поставлені в спілкуванні завдання;
• завжди підсвідомо оцінюйте міру свого педагогічного впливу, намагайтеся знаходити єдино правильний вихід з буквально кожної, на­віть, здавалося б, неможливої, ситуації спілкування;
• учитель мусить уміти визнавати і виправляти свої помилки, допущені в спілкуванні;
• треба мати мужність, щоб переглянути свій метод, свою тактику спілкування, якщо щось не виходить або виходить погано;
• бути чуйним у спілкуванні — означає вникати в переживання всіх, з ким маєш справу;
• бути відважним у спілкуванні — означає не губитися й не ніяковіти в будь-якій атмосфері спілкування, якою б складною й непередбачуваною вона не була;
• слід завжди тверезо оцінювати дійсність, зокрема й особисті досягнення, щоб не піддатися манії величі, не зарозумітися після кіль­кох успішних кроків педагогічного спілкування, і невдачі, щоб, не впа­даючи у відчай, зуміти і подолати їх.