Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вхід | RSS

ЗВУКИ МУЗИКИ



Форма входу
Меню сайту

 















ЧОРНОБИЛЬ: НАША БІЛЬ І ТРИВОГА

 

ЧОРНОБИЛЬ: НАША БІЛЬ І ТРИВОГА

(Сценарій лінійки-реквієма)

(звучить музика Д.Ласта «Одинокий пастух»)

1учень

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе! 
У якому ти жив сторіччі? 
Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров на твоєму обличчі.

 

   2 учень

26 квітня... В ніч забуття 

Йде страшне створіння — атомне дитя. 
Суть його безкровна і зіниць нема, 
І уста безкровні, і душа німа. 


 1-а вед.

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської електростанції стався вибух.

 

2-а вед.

Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося.  Смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих. 

 

1 учень

А трагедія кожну мить наростала, 

Мов зібрала зі світу похиті, розплати, війну. 
І немов з Хіросіми, з безодні повстала, 
Перед людством відкривши свою тайну.

 

2 вед.

А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий ректор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячіли маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

 

1 вед.

До п'ятої години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки підірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію... 

 


2 вед.

Їх було 28 — пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки. 


   Учень. 

Живі і мертві... всі відважні 
Вітчизни-матері сини. 
Людське життя, мов цвіт черешні, 
Осипалось... не з їх вини!

 

    (Учні беруть портрети пожежних)

 

  2 вед.

На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбовано імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенко, Віктора Дибенка, Миколи Тищенка, Володимира Тищури — перших, хто собою закрив вогонь.

 

    Учень.

А думка людська пам'ятатиме вас, 
А пам'ять людська повертатиме вас. 
Безумство хоробрих — де вічність і мить, 
Де згасли для вас і життя, і блакить. 
Де зір вам затьмарить скорбота земна. 
Де нам, як набат, імена, імена, імена…

1 вед.

Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

 

 

Хвилина мовчання. Цокання годинника.

  

 

     Учень

Нам горе люте миром перебути, 
Нам поховати зло в бетон і бронь. 
І не забути, доки світ і люди, 
Синів землі, що відвели вогонь.

 

  2 вед.

Прип'ять, українське Полісся... Місця чудові. До того страшного дня вони були місцем відпочинку тисячі людей. Та не стало в той час ні рибалок, ні човнів. Річку спасали. Головним було — не допустити рознесення по річках страшної і невідомо смерті. А дари садів Чорнобиля так і залишилися незібраними.

 

    Учень.

Не стало села. Є хати і хліви, 
І сива, пекуча сльоза на щоці, 
І розпач, що гостро торкнувся грудей, — 
Село ще стоїть, та не має людей. 
Болючу дорогу обрали вони, 
Ростуть на городах густі бур'яни. 
Та пустка і тиша безлюдним крилом 
Зриває останню політку житла... 
На карті Вкраїни не стало села. 
А в тім селі — ні голосу, ні звуку, 
І вікна випромінюють розлуку, 
І двері навхрест дошками забиті, 
І журавлі криничні сумовиті, 
І тихий сад біля старої школи, 
І дітям в ній не вчитися ніколи.

 


2 вед.

Дехто намагався повернутися, та зустрічав на своєму шляху колючий дріт. Це дуже боляче — жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша батьківщина. Але ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. 

 
 

1 вед.

Навколо пустка і печаль біблійна, 
Навколо смерть, незрима і повільна. 
І час присипається пісками 
на полі, що шуміло колосками. 

 

2 ведуча.

Чорнобиль... мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом з ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. 

Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя... 
 

1вед.

Як страшно це — води не скуштувати. 
У тім краю, де Прип'ять, де Дніпро, 
І хто посмів знічев'я відірвати, 
Від губ народу цілого відро?

 

2вед. 
Дивлюсь на землю, на річкові води 
І думаю, аж чорна від журби! 
Нам говорили: «Ви царі природи»... 
А ми ж насправді — атома раби. 

 

 

1вед.

Чорнобиль... Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестримний біль. 

 

 2 вед.

Аварія на Чорнобильській АЕС набула глобального характеру. Під час вибуху четвертого реактора виділилось безліч радіонуклідів у повітря, водойми, на поверхню ґрунтів, що призвело до радіаційного забруднення 20% території України. 


 1вед.

 Біль відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.


 

 2вед.

 Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокаліпсису.

  

1вед. 

Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя... Японська легенда говорить: для того, щоб збулося бажання, потрібно скласти 1000 фігурок журавлів. Суть значення легенди в тому, що фігурки потрібно складати не для себе, а дарувати їх іншим людям – дітям і дорослим.

 
   

2 вед.

Недарма журавлик у другій половині 20-го століття став ще СИМВОЛОМ МИРУ на ЗЕМЛІ! Радимо вам вдома зробити паперового журавлика і подарувати їх друзям, рідним з побажанням миру.

   А зараз запустимо журавликів  в небо і побажаємо нашій країні, здоров’я,

мирного неба над головою.

        

      (Звучить музика «Бумажний журавлик»,  учні випускають кульки в небо»)

 

 (звучить музика М.Скорика «Мелодія», виходять учні 4-6 кл. на чолі з кл. кер.)

1.

Страждання людства — зупинити 
Безодні атомної смерч. 
Ми ж сівачі, 
Ми — сонця діти — 
Спроможні зупинити смерть.

 2.
Спинити вибухи, ракети, 
Роззброїти віки і дні, 
Щоб сонце мирної планети 
У кожнім сходило вікні.

 3.
Щоб трави, колоски і віття 
Вогнем не перетліли в прах. 
Щоб грізне ядерне жахіття 
Не спалахнуло на світах.

 4.
Щоб наша дума і дорога 
Єднали глибину і вись, 
Вола чорнобильська пересторога: 
Разом.«Людство! Зупинись!»

 

5.

Хай стане мир міцніший устократ
Хай над землею чисте небо буде. 
Чорнобиль — попередження набат, 
Разом. Його уроків людство не забуде. 


 

1-а ведуча.

На цьому лінійку-реквієм завершено. Дякуємо за увагу. 

 

 

 
Бережіть в собі людину.
А.П. Чехов

Пошук


















      


Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz