|
ЧОРНОБИЛЬ: НАША БІЛЬ І ТРИВОГА
(Сценарій лінійки-реквієма)
(звучить музика Д.Ласта «Одинокий пастух»)
1учень
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччі?
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров на твоєму обличчі.
2 учень
26 квітня... В ніч забуття
Йде страшне створіння — атомне дитя.
Суть його безкровна і зіниць нема,
І уста безкровні, і душа німа.
1-а вед.
Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської електростанції стався вибух.
2-а вед.
Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. Смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.
1 учень
А трагедія кожну мить наростала,
Мов зібрала зі світу похиті, розплати, війну.
І немов з Хіросіми, з безодні повстала,
Перед людством відкривши свою тайну.
2 вед.
А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий ректор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячіли маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.
1 вед.
До п'ятої години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки підірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію...
2 вед.
Їх було 28 — пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.
Учень.
Живі і мертві... всі відважні
Вітчизни-матері сини.
Людське життя, мов цвіт черешні,
Осипалось... не з їх вини!
(Учні беруть портрети пожежних)
2 вед.
На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбовано імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенко, Віктора Дибенка, Миколи Тищенка, Володимира Тищури — перших, хто собою закрив вогонь.
Учень.
А думка людська пам'ятатиме вас,
А пам'ять людська повертатиме вас.
Безумство хоробрих — де вічність і мить,
Де згасли для вас і життя, і блакить.
Де зір вам затьмарить скорбота земна.
Де нам, як набат, імена, імена, імена…
1 вед.
Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.
Хвилина мовчання. Цокання годинника.
Учень
Нам горе люте миром перебути,
Нам поховати зло в бетон і бронь.
І не забути, доки світ і люди,
Синів землі, що відвели вогонь.
2 вед.
Прип'ять, українське Полісся... Місця чудові. До того страшного дня вони були місцем відпочинку тисячі людей. Та не стало в той час ні рибалок, ні човнів. Річку спасали. Головним було — не допустити рознесення по річках страшної і невідомо смерті. А дари садів Чорнобиля так і залишилися незібраними.
Учень.
Не стало села. Є хати і хліви,
І сива, пекуча сльоза на щоці,
І розпач, що гостро торкнувся грудей, —
Село ще стоїть, та не має людей.
Болючу дорогу обрали вони,
Ростуть на городах густі бур'яни.
Та пустка і тиша безлюдним крилом
Зриває останню політку житла...
На карті Вкраїни не стало села.
А в тім селі — ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку,
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.
2 вед.
Дехто намагався повернутися, та зустрічав на своєму шляху колючий дріт. Це дуже боляче — жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша батьківщина. Але ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.
1 вед.
Навколо пустка і печаль біблійна,
Навколо смерть, незрима і повільна.
І час присипається пісками
на полі, що шуміло колосками.
2 ведуча.
Чорнобиль... мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом з ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.
Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя...
1вед.
Як страшно це — води не скуштувати.
У тім краю, де Прип'ять, де Дніпро,
І хто посмів знічев'я відірвати,
Від губ народу цілого відро?
2вед.
Дивлюсь на землю, на річкові води
І думаю, аж чорна від журби!
Нам говорили: «Ви царі природи»...
А ми ж насправді — атома раби.
1вед.
Чорнобиль... Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестримний біль.
2 вед.
Аварія на Чорнобильській АЕС набула глобального характеру. Під час вибуху четвертого реактора виділилось безліч радіонуклідів у повітря, водойми, на поверхню ґрунтів, що призвело до радіаційного забруднення 20% території України.
1вед.
Біль відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
2вед.
Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокаліпсису.
1вед.
Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя... Японська легенда говорить: для того, щоб збулося бажання, потрібно скласти 1000 фігурок журавлів. Суть значення легенди в тому, що фігурки потрібно складати не для себе, а дарувати їх іншим людям – дітям і дорослим.
2 вед.
Недарма журавлик у другій половині 20-го століття став ще СИМВОЛОМ МИРУ на ЗЕМЛІ! Радимо вам вдома зробити паперового журавлика і подарувати їх друзям, рідним з побажанням миру.
А зараз запустимо журавликів в небо і побажаємо нашій країні, здоров’я,
мирного неба над головою.
(Звучить музика «Бумажний журавлик», учні випускають кульки в небо»)
(звучить музика М.Скорика «Мелодія», виходять учні 4-6 кл. на чолі з кл. кер.)
1.
Страждання людства — зупинити
Безодні атомної смерч.
Ми ж сівачі,
Ми — сонця діти —
Спроможні зупинити смерть.
2.
Спинити вибухи, ракети,
Роззброїти віки і дні,
Щоб сонце мирної планети
У кожнім сходило вікні.
3.
Щоб трави, колоски і віття
Вогнем не перетліли в прах.
Щоб грізне ядерне жахіття
Не спалахнуло на світах.
4.
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись,
Вола чорнобильська пересторога:
Разом.«Людство! Зупинись!»
5.
Хай стане мир міцніший устократ
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль — попередження набат,
Разом. Його уроків людство не забуде.
1-а ведуча.
На цьому лінійку-реквієм завершено. Дякуємо за увагу.
|
