Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вхід | RSS

ЗВУКИ МУЗИКИ



Форма входу
Меню сайту

 















"Життя - мов спалах"

 

"Життя - мов спалах"

Мета: ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про канівчанина, випускника нашої школи Анатолія Чупилки, який служив і загинув у зоні АТО, віддати герою та всім полеглим воїнам;

розвивати пізнавальну активність та емоційну сферу - співпереживання за долю канівців; плекати почуття поваги до творчої спадщини нашого земляка;

виховувати моральні чесноти, стоїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї; сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

 

Учитель:

Тихо плаче Україна,

Сльозами і кровю…

Кат будує своє «завтра»

На горі людському…

Гірко плаче Україна і тяжко ридає

Своїх синів, що померли,

Сльозами вмиває…

Плаче ненька Україна, плаче кожна мати,

Та, що сина відпустила волю здобувати.

Т.Г.Шевченко

 

Учитель: Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Учень: Ще мало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів.

Учитель: Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО. Майже два роки ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Учень: Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищають,

Бються на смерть мої земляки,

Кровю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддають найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Учитель: Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них випускник нашої школи Анатолій Чупилка.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Учень: Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Дружин? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Учитель: Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

(Звучить «Реквієм». Вихід юнаків у військовій формі зі свічами пам’яті)

Учень: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам'ять.

Учитель: Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

 

Хвилина мовчання

 

Право покласти квіти до памятної дошки Анатолія Чупилки надається учням 11 класу Підгайному Ігорю та Бабанській Дарині.

Учитель: У нашій памяті Анатолій Чупилка залишиться не лише гарним сином, чудовим другом, товаришем, а й хорошим учнем.

Сонячного осіннього ранку 27 вересня 1974 у родині Чупилків Катерини Іванівни та Михайла народився менший син.

Маленький Анатолій зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю .

З 1986 по 1991 рік навчався у нашій школі у кабінеті №14 в 11 – В кл. класним керівником була Павленко Валентина Олексіївна

Був вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, мав математичні здібності, навчався на 4 і 5, а також мав зразкову поведінку. Він успішно поєднував шкільне навчання та спортивне життя., знаходив час для читання улюблених книг. Відповідальним, справедливим, доброзичливим запам’ятали його вчителі та однокласники.

 

Учень: Школу Анатолій закінчив у 1991 році. У цьому ж році вступив до Київського політехнічного інституту за фахом інженер. Був підприємцем. Проте почуття громадянського обов’язку та висока свідомість не дозволили залишатися осторонь подій, що почали відбуватися в державі. І в листопаді 2013 року він поїхав на Майдан.

Анатолій Чупилка був обраний депутатом до Черкаської обласної ради восени 2014 року по мажоритарному округу у Каневі, однак на засіданні сесії так жодного разу і не був, оскільки весь час перебував на фронті. Служив спочатку добровольцем, а потім бійцем 90-ого окремого аеромобільного батальйону.

Депутат Черкаської обласної ради Анатолій Чупилка, із яким у рідних обірвався зв’язок після останнього бою за Донецький аеропорт у січні 2015 року, загинув. Деякий час сім’я Чупилок продовжувала вірити, що чоловік, син, батько десь у полоні, просто під іншим ім’ям, оскільки він був членом Всеукраїнського Об’єднання “Свобода”.

Надаємо слово ВО «Свобода» Гамалію

 

Друзі Анатолія по службі про нього згадують так: він був не просто замкомбата, Це був друг, душа компанії. Завжди перший – і у вогонь, і у воду. За ним йшов весь батальйон.

“Завжди за своїх солдатів був готовий віддати все, навіть життя. Що він і зробив».

“Дуже хороша людина, і завжди підтримає, послухає і добивався за своїх підлеглих.»

Анатолій Чупилка сам наполіг на поїздці в АТО, пішов добровольцем. Будучи депутатом Черкаської облради – не став прикриватися мандатом.

Приїхавши останній раз сказав:”хто буде захищати Україну, як нас переб’ють. Він знав, що життя йому не буде, він передчував загибель”.

 

Надаємо слово побратимам Анатолія Чупилки.

 

 

Читець 1: (на фоні мелодії звучить вірш В. Бєлоруса «Мы умирали на войне»)

Мы умирали на войне.

Товарищей теряли.

Мечтали о родных, семье.

И бістро забывали

О всем хорошем на земле:

Что есть любовь и счастье.

Мы все мечтали о тепле.

Но ветер рвал на части

Тела погибших на войне.

Боль, крики, слезы с кровью…

Письмо оставил я тебе.

Оно написано с любовью…

 

Учитель: цей вірш написав солдат військової служби за контрактом Збройних Сил України з м. Лубни, який героїчно загинув під час мінометного обстрілу 12 липня 2014 року Владислав Бєларус.

 

Учень: Сьогодні до нас прийшли однокласники Анатолія. Його щирі друзі. Щоб разом із нами згадати про нього та вшанувати його.

 

Слово однокласників

 

Учень: Ти, Анатолію, не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

І віримо, що Ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

 

Учитель: Свій подвиг залишив ти нам у память.

Борець за совість і за честь…

Допоки ми живем, то знай, земляче,

Про Тебе пам'ять не помре!

 

Учні читають вірші про Анатолія Чупилка:

 

 

Відеоролик про Україну на пісню групи «Океан Ельзи»

 

Учитель: Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка Анатолія згасла в 41 рік, відійшовши за межу вічності, він залишив по собі вагомий спадок…

 

Гудуть майдани: «Слава Україні!»

Межують їх на схід і захід вперто.

А Дніпр широкий котить хвилі сині.

Аби ж «Героям Слава!» не посмертно.

 

 

Учень: Захисника Вітчизни, нашого героя, Анатолія, народили і виховали чудові батьки – Катерина Іванівна і Михайло. Прийміть слова глибокої вдячності за сина-патріота, який не шкодуючи власного життя захищав кордони України і виборював мир для всіх нас.

 

(Юнаки у військовій формі вручають квіти батькам)

 

Учень: Разом із родиною Анатолія, його друзями і знайомими сумують усі канівці, всі, кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам'ять про Анатолія Чупилку, який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях. Царство Небесне герою!

 

Учитель читає вірш на фоні мелодії:

Моліться, люди України,

За тих, хто на передовій.

Моліться за чужого сина,

Щоб Вас колись потішив свій!

Ті хлопці нам не є чужими,

Бо нашу волю бережуть.

Вони не знають, чи живими

До матерів колись прийдуть.

 

Пісня «Молитва за Україну»

 

 
Бережіть в собі людину.
А.П. Чехов

Пошук


















      


Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz