26 квітня 1986 року о першій годині 23 хвилини та 40 секунд за Московським часом ї атона четвертому енергоблоці Чорнобильськомної електростанції стався вибух. Під час гасіння пожежі отримали смертельні дози опромінення 6 пожежників пожежного караулу охорони станції та військово-пожежної частини №2 м.Прип’яті.
Запам’ятайте їхні імена:
Сержант Микола Ващук
Старший сержант Василь Ігнатенко
Лейтенант Віктор Кібенок
Старший сержант Микола Титенок
Сержант Володимир Тищура
Лейтенант Володимир Правик.
(стихає мелодія)
2 ведучий: Вшануємо пам'ять цих героїв хвилиною мовчання.
3 ведучий:
Запам’ятайте їхні імена.
На все життя запам’ятайте.
Для них домівка – твердь земна,
Завчасу прийняла вона
Своїх героїв,
Тож віддайте
Їм славу, шану і печаль,
І смуток свій, свою скорботу.
4 ведучий:
Болить душа, а серцю жаль,
Не треба, боже, срібла й злота.
Лиш чудо, Боже, сотвори:
Синів верни до матерів,
Батьків верни до дітвори,
До тої нас верни пори,
Коли реактор не горів.
(Звучить уривок з мелодії Д.Ласта «Одинокий пастух»)
1 ведучий (на фоні стишеної мелодії)
Яка висока синя даль.
І голуб просить висоти,
А з висоти, немов би шаль,
Блакитна Прип’ять, ліс, мости.
Он череда людських корів.
Дорога в’ється, мов змія,
І повна гама кольорів –
То уквітчається земля.
(Стихає мелодія)
2 ведучий: «… І засурмив третій ангел – і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І впала вона на третину річок та на водні джерела.
А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмира з води. Бо згіркла вона.»
Об’явлення святого Івана Богослова, глава 8.
3 ведучий:
Серед чорного, чорного неба
Засвітилася зірка Полин.
Вічно день пам’ятати цей треба
Чорну ніч пам’ятати цю треба,
Перша ночі і двадцять хвилин.
4 ведучий:
У пожежній частині сирена
Рвала тишу на тисячі тиш.
«SOS», - кричали надсадно антени,
«SOS», - кричали листочки у клена –
На «Олімпі» не чули їх лиш.
1 ведучий:
Перші хлопці були пів-на-другу
Блок четвертий, мов сосна палав.
Лейтенант і пожежна обслуга
На двобій із реактором став.
2 ведучий:
Шлях вогню до машинної зали
Ці звитяжці змогли перекрить.
В ті хвилини щитом вони стали,
Аби ти, аби я могли жить.
3 ведучий:
За тисячоліття нашої цивілізації людство вигадало багато одиниць виміру. Але до сьогоднішнього дня не існує одиниці виміру людського горя.
4 ведучий:
Крапля води – то не море,
Крапля біди – то не горе.
Чаша води – то не море,
Чаша біди – то вже горе.
Чашу хтось лиш пригубив,
Чому хтось і не допив.
Їм довелося – сповна,
Їм довелося до дна.
1 ведучий:
Ой, була чаша гірка,
Та не тремтіла рука.
Довгих два тижні пили,
Потім спочити лягли.
Господи, Боже святий,
Більше нікому не лий.
Знаєш гіркий той полин.
Знаєш, бо пив і Твій Син.
(Звучить уривок з мелодії Поля Маріа «Історія кохання»)
2 ведучий:
Їм судилося прожити після аварії ще довгих пекельних два тижні.
Шість героїв-пожежників стали жертвами Чорнобильської катастрофи. На жаль, не першими і не останніми. В мить вибуху на своєму робочому місці загинув оператор Валерій Ходемчук. Згодом від опіків та отриманої дози опромінення помер Володимир Шашенок.
За неповними даними опромінення І – ІІ ступенів отримали майже 500 тисяч чоловік, що втричі більше ніж в Хіросімі та Нагасакі. Для них Чорнобиль став чорною межею. Для них життя поділилося на «до» і «після» Чорнобиля.
3 ведучий:
У житті, немов в історії, буває
Та межа, що ділить все життя.
Наперед про те ніхто не знає
Та і час не має вороття.
4 ведучий:
Для чорнобильців всі радощі лишились
В тій, ще не опаленій весні,
Боже, як же їм тоді любилось,
Боже, як же жити їм хотілось,
А тепер життя – то чорні дні.
(Лунає мелодія Г.Свиридова «Метель»)
1 ведучий: З тої пори минуло 25 років, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.
Ведучий: Цей день завжди об’єднуватиме всіх живущих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
