Висновок.

Світ мистецтва надзвичайно багатий, складний і різноманітний. Музика ж – тільки один із видів мистецтва, але тісно пов’язаний з іншими. Тому у всіх програмах, які створював Сергій Володимирович, показується взаємозв’язок музики з іншими видами мистецтва.

Д.Кабалевський, підкреслюючи важливість взаємодії видів мистецтва у виховній роботі, писав: „Я певен, що немалою бідою художнього виховання дітей та юнацтва є майже цілковита відокремленість, що існує при вивченні навіть тих трьох видів мистецтва, які входять до традиційного шкільного циклу естетичних предметів – літератури, музики та образотворчого мистецтва. Ця відокремленість часто призводить школярів до абсолютної безпорадності, коли їм треба порівняти факти вітчизняного, а тим більше зарубіжного мистецтва одне з одним із фактами загальної історії.”

Всім відомо, від того, що різні види мистецтва тісно пов’язані між собою – знання одного з них допомагає глибшому сприйманню й розумінню іншого. Якщо вчитель звертається до інших видів мистецтва систематично, розповідає про музику у тісному взаємозв’язку з літературою, живописом, то все це допомагає вирішенню стратегічного завдання музичного виховання – виховання культурного, високоосвіченого слухача.

Вчителю важливо розуміти: „Яка роль взаємозв’язку різних видів мистецтва у виховному процесі? Яке місце займає музика серед інших видів мистецтва? У чому своєрідність літератури і живопису в художньому відображенні дійсності? Яка специфіка впливу і художнього сприймання творів цих видів мистецтва? Як забезпечити методично доцільно співдружність різних видів мистецтва на уроці музики і позакласних заходах?”

Знаючи відповіді на ці запитання, вчитель повинен розуміти, що взаємодія різних видів мистецтва виключає їх механічне поєднання. Тому ефективність звернення до різних видів мистецтва у навчально-виховному процесі полягає не в кількості, а в доцільності використання для заглиблення в художній світ конкретного твору мистецтва. Мова йде про те, що кожний вид мистецтва – неповторна художня цінність, що має свої специфічні особливості й своєрідний вплив на особистість школяра.

Сергій Володимирович зауважує, що відчуття світу, його розвиток і динаміка, разом із почуттями творчої людини у всіх митців близьке. Різниця лише в тих засобах вираження, якими вони користуються. Тому одні і ті ж мотиви ми можемо спостерігати і в музичному, живописному або літературному творах. Дуже часто вчитель відчуває близькість всієї творчості, її внутрішнього змісту, одного митця з іншим, хоча вони можуть належати до представників різних видів мистецтва.

Це надихнуло його на створення дуже цікавих, на мій погляд, програм: „Життя Ісуса Христа в музиці, живопису та літературі”, „Мистецтво та страждання”, „Л. Толстой та музика”, „Фарби та звуки”, „Жіночі образи в мистецтві”. Кожна з цих програм глибока за змістом, де гармонійно поєднуються різні види мистецтва. Так у програмі про Ісуса Христа слухачі мали змогу пройнятися образом Спасителя через музику Баха і Шуберта, живописні твори Іванова, Крамського, Рембрандта, прості та лаконічні слова Біблії і художньо-емоційний текст Олександра Меня.

Всі були здивовані, яке велике місце в мистецтві займає християнська тематика. Байдужих не було. Хоча одні люди живуть з Христом кожен день, інші згадують його від свята до свята, для третіх – це просто історія, яка надихала митців на творчість, але всі без виключення виражали думку про те, що християнські принципи життя повинні домінувати у нашому суспільстві.

„Фарби та звуки” захоплюють цікавими паралелями в музиці і живопису, а „Мистецтво та страждання” – маловідомими сторінками біографій великих людей мистецтва, духовними стражданнями, через які вони проходили і результатом яких стали всім відомі твори мистецтва.

Програми для дітей також різноманітні:  „Дитячі роки композиторів”, „Чому композитори пишуть музику?”, „Дитячий альбом” П.І.Чайковського”, „Струнно-клавішні інструменти”, „Струнно-смичкові інструменти”, „Духові інструменти”, „Баян та балалайка” та ін.

Але найбільше діти були в захваті від зустрічі зі своїми ровесниками, лауреатами обласних та міжнародних конкурсів (деякі з них навчаються в сш №17 м. Кременчука), які показували свою майстерність у виконанні вокальних та інструментальних творів. Програма називалась так: „Талановиті діти м. Кременчука в гостях у „Музичній вітальні”.

Діти мали змогу подивитися на своїх ровесників, таких же як вони в усьому, але які частину свого життя присвячують музиці. Слухачі мали змогу ставити запитання до виконавців, а в кінці зустрічі могли взяти у них автограф.

Багато з тих дітей, хто свого часу приходив на засідання „Музичної вітальні” в 6-7 класах, із задоволенням відвідували програми для дорослих. Треба зауважити, що вони не були там сторонніми спостерігачами, а отримували естетичну насолоду від спілкування з мистецтвом.

Мені вдалося поспілкуватися і з батьками і з дітьми, які постійно відвідують „Музичну вітальню”. Ось деякі їх думки, думки слухачів. Вони для нас цінні, тому що саме для них проводиться „Музична вітальня”.

Юля Зіненко (учениця 11 класу): „Зараз для мене концерти „Музичної вітальні” – це свято душі. Я їх завжди чекаю, бо знаю, що тут чекають і на мене. Тут мені подобається все. Соромно зізнатися, але, коли я перший раз потрапила у 7 класі до „Музичної вітальні” і почула вперше у своєму житті як співає професійна вокаліста, то довго не могла заспокоїтися від сміху.

Для мене то було не звично, хоча я і займалася музикою по класу фортепіано. Пізніше мені самій довелося приймати участь у програмі „Про що пишуть музику композитори?” Там я зі своєю подругою виконувала в чотири руки „Норвезький танець” Е. Гріга.”

Т. В. Томчак (мати учениці 10 класу Олени Томчак): „Я дуже вдячна керівникам „Музичної вітальні”, директору цієї школи, що вони в наш скрутний час не забувають про культуру. Ми живемо в такому місті, де класичну музику почути неможливо: дуже обмежений попит на неї, та і філармонічних концертів не буває. Ми приходимо сюди всією сім’єю, приводимо друзів, бо ми любимо мистецтво. Сергій Володимирович завжди цікавиться нашою думкою про те, що тут відбувається. Нам це імпонує і ми намагаємося бути з ним відвертими. Дякуючи таким концертам наша донька почала займатися музикою.”

Євгенія Іванова (викладач вокалу Київського педагогічного університету ім. Драгоманова): „Я прийшла до 17 школи у 10 класі. Оскільки музикою я займалась з дитинства, то зразу ж зацікавилася „Музичною вітальнею”. Спочатку просто ходила на концерти, а потім і сама почала тут виступати. За порадою Сергія Володимировича та Олени Вадимівни поїхала навчатися до Києва. Те, що їм вдалося зробити, не можна описати словами. Треба бути присутніми на їх вечорах.

В Києві у мене багато друзів-музикантів і я завжди з ними із задоволенням приїжджаю до рідної 17-ої до „Музичної вітальні”. А в минулому році у мене тут відбувся сольний концерт. Було складно: різноманітний репертуар, багато запитань. Я дуже стомилася, але була дуже щаслива”.

Логвін В. О. (директор сш №17): „Наша школа „Вибір” стала культурним центром в селищі Молодіжний і в цьому немала заслуга нашої „Музичної вітальні”. Я завжди намагаюсь підтримувати творчих вчителів. Я знаю, що в Сергія Володимировича ще багато ідей. Сподіваюся, ми ще не раз побуваємо на цікавих програмах „Музичної вітальні”.”

Я думаю з цих висловів можна зрозуміти, наскільки ефективною може бути робота з естетичного виховання школярів при використанні такої форми позакласної роботи, як „Музична вітальня”. Можливо хтось скаже, що приклад сш №17 м. Кременчука не для всіх підходить і при цьому наведе багато аргументів. Але як кажуть, якщо людина прагне чогось, вона використовує всі можливості, щоб досягти мети, а якщо ні – то шукає безліч причин щоб нічого не робити.

Стор. 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10