Вступ.

Кардинальні зміни у всіх сферах життя в Україні, які почалися в кінці минулого і успішно продовжуються на початку нинішнього століття, детермінують необхідність докорінних змін в методах та формах роботи по формуванню духовно багатої особистості на шляху становлення громадянського суспільства. Без сумніву, що основне навантаження в цьому покладається на українську школу, де формується майбутнє української нації.

Перед школою ставиться дуже важливе завдання: формування духовного світу людини, її естетичних почуттів і смаків, у зв’язку з чим особливого значення набуває підвищення ефективності викладання предметів художнього циклу, зокрема музики.

В історії української школи були різні підходи і напрями щодо організації музичної освіти і музично-виховної роботи.

В 70-ті роки минулого століття Герой Соціалістичної праці, лауреат Ленінської і Державних премій СРСР, академік АПН СРСР композитор Д. Б. Кабалевський розробив музично-педагогічну концепцію, яка виходить з того, що основним завданням масового музичного виховання в загальноосвітній школі є не стільки навчання музики саме по собі, скільки вплив за допомогою музики на весь духовний світ учнів, насамперед на їхню моральність. Отже, виконуючи естетичну, виховну і пізнавальну функції, „музичне мистецтво водночас становить невід’ємну частину самого життя, тому в процесі музичного виховання в школі потрібно пов’язувати музику як мистецтво з музикою-шкільним предметом, а заняття з музики – із життям.”  Причому мистецтво, музика як частина його, набирає дедалі більшої ваги для всебічного розвитку особистості, особливо поза систематичною освітою. Таке становище значною мірою пояснюється як специфікою останнього, так і специфікою прилучення до світу прекрасного. Як слушно зазначає М. Каган, на цьому шляху є три дороги: перша – це передача людиною людині знань, друга – передача вмінь і третя – передача цінностей, оскільки предметна діяльність реалізується потрійним чином – як діяльність перетворююча, як діяльність пізнавальна і як діяльність ціннісно-орієнтуюча. Тому людина у процесі розвитку повинна оволодіти всіма трьома видами діяльності.

Метою художньо-естетичного виховання у позаурочній діяльності є освоєння цінностей, формування в учнів ціннісного ставлення до світу, здатності сприймати і примножувати художні цінності у царині дозвілля. Щоб формувати духовну культуру учнів, недостатнє забезпечення умов для опанування системою знань і вмінь, включення в художню діяльність, потрібно виховувати ціннісне ставлення до мистецтва через власний емоційний досвід. Змістом цього досвіду є:

• Сукупність потреб соціокультурного характеру, спрямованих на соціально значущі об’єкти і діяльність;
• Здатність до відчуття широкої палітри емоцій, до морально-естетичних переживань;
• Здатність до вияву емоцій різної інтенсивності у відповідності із суспільною системою цінностей та ідеалів. Емоційний лад не залежить від знань, хоча й передбачає їх, адже без мінімальних знань про художній твір ставлення до нього не виникає. Чим щиріша, природніша сила радості, захоплення, печалі, що охоплює школяра під час спілкування з художніми цінностями, тим ближче вони до засвоєння емоційного досвіду.

У позаурочній виховній практиці знання художні об’єкти справляють виховний вплив лише на ту частину школярів, чиїм інтересам і потребам вони відповідають і до чиєї системи цінностей входять. Такий вплив вибірковий та індивідуальний, тому нерідко частина учнів не схильна до такого впливу. Поки позаурочна робота не орієнтуватиметься на особистісну сферу кожного учня, з урахуванням етнічних чинників художньо-естетичного оточення, доти вади у вихованні будуть відчутними.

Все вище сказане підтверджується і в концепції музичного виховання Д. Б. Кабалевського провідною ідеєю якої є невіддільність музичних занять будь-яких форм від формування духовного світу учнів.

У зв’язку з цим виникає потреба в обґрунтуванні методичних принципів, специфічних для навчання музики як живого мистецтва. Звичайно, ці принципи мають поєднуватися з відомими загально дидактичними принципами і у взаємодії з ними забезпечувати благотворний вплив на духовний світ школярів, їхню і ідейність і моральність, їхні естетичні вподобання і смаки. Але головне в цих специфічних для музики принципах – опора на закономірності самої музики.

Музика в художніх образах відображає реальну дійсність, розкриває сутність людини в її багатогранних життєвих зв’язках. Пізнання життя, що його дає людині мистецтво художнім відтворюванням, надзвичайно багате за своїм змістом, бо охоплює найрізноманітніші сторони дійсності. Музика – це потреба, що виникає внаслідок практичної діяльності суспільства в процесі різноманітних і складних взаємовідносин людини з об’єктивною реальністю.

Збагачуючи емоційний світ і розширюючи загальний кругозір людини, музика активізує її пізнавальну діяльність, примушує співпереживати і тим самим сприяє вихованню особистих переконань, розвиває нахили й обдарування, стимулює творчу діяльність, спонукає до естетичної самоосвіти і самовиховання. Разом з іншими видами мистецтва музика допомагає людям краще розуміти і вдосконалювати життя, стимулює творчі здібності.

Змістом музики є узагальнений сконцентрований моральний досвід людства, отже, через музику людина пізнає й оцінює його. Багатогранний людський досвід, що розкривається в музиці, виступає у свідомості людини в певному моральному висвітленні завдяки емоційно-оціночним реакціям.

Для того, щоб музика виконувала свою виховну роль, „потрібно вже з раннього віку навчити людину сприймати і переживати життєвий зміст музики.”

Але для того, щоб навчити, треба самому вчителю бути достатньо підготовленим фахівцем. Зараз мені хотілося б коротко окреслити ті завдання, які стоять перед нами, студентами музично-педагогічного факультету, для того, щоб вирости досвідченими музикантами-педагогами, які самі повинні вміти цінувати прекрасне і здатні вірно розбиратися і оцінювати всі аспекти складного процесу сприйняття музики.

Музика відзначається різноманітністю і складністю функцій, багатогранним і тонким впливом на духовний світ і спосіб життя людини. Тому процес ознайомлення слухачів з найрізноманітнішою музикою, свідками якої ми є, породжує гостру необхідність у підготовці такої аудиторії, яка могла повноцінно переживати і осмислювати музичні твори. Адже слухаючи їх, людина сприймає те, до чого вона заздалегідь підготовлена, що вона може і хоче сприймати, що відповідає її знанням і уявленням. За рамками цих уявлень музика лишається для неї чужою, незрозумілою мовою. Унікальна особливість музичного мистецтва полягає у дивовижній „індивідуальності”, у зверненні до найпотаємніших струн людської душі. Тому дослідники у галузі музично-естетичного виховання дедалі більший інтерес виявляють до вивчення внутрішньої психологічної структури особистості, до її особливостей сприйняття музичних творів.

О. Рудницькі у своїй книжці „Вчись цінувати прекрасне. Естетична оцінка у музично-педагогічній практиці.” розглядає один з аспектів цієї важливої проблеми – розвиток у слухачів здатності цінувати прекрасне в музиці.

Це виявляється в естетичних оцінках, які людина дає творам мистецтва. „оціночне ставлення, що є завершальним етапом художнього сприйняття, передбачає вміння аргументовано пояснити своє враження від твору, усвідомити та визначити його естетичну цінність на основі вироблених поглядів і уявлень про мистецтво.”

Питання вивчення механізмів естетичної оцінки, оціночної діяльності людини, її ціннісних орієнтацій, тобто спрямованості на ті, чи інші естетичні цінності привертають увагу представників різних наук. Останніми роками цінності і оцінки досліджуються в галузях філософії і естетики, психології і соціології, мистецтвознавства і педагогіки.

Інтерес до даної проблеми пояснюється тим, що вміння цінувати прекрасне є одним з найважливіших факторів у розвитку людської особистості. В естетичних оцінках концентрується весь запас духовної культури людини, найповніше виявляються її світоглядні позиції. Тому з одного боку, оціночні судження є яскравим показником рівня естетичної зрілості людини, а з другого формування естетичного оціночного ставлення стимулює розвиток внутрішнього світу особистості, впливає на становлення ідейних поглядів і переконань.

Проблема виховання уміння цінувати прекрасне набуває особливого значення у справі підготовки музикантів-фахівців, зокрема вчителів музики, чия особиста система цінностей та вміння формувати її у майбутніх учнів і слухачів багато в чому зумовлюють рівень естетичного розвитку молоді.

Спеціальна музична освіта, певний рівень музичних здібностей, підготовка до педагогічної діяльності ставлять підвищенні вимоги до розвитку навичок, словесної і виконавської інтерпретації творів, які є важливим компонентом фахової підготовки.

Знання принципів і критеріїв естетичної оцінки розвиває критичне чуття, необхідне для відбору і використання у навчальній роботі музичного матеріалу високої художньої цінності, який добирається вчителем. Навички самостійного аналізу музичного твору допомагають словесно інтерпретувати його художній образ, що є однією з основних вимог до майбутніх пропагандистів музичного мистецтва. І, нарешті, правильні оціночні судження про музичні твори активізують виразність їх виконання, яке служить обов’язковим підкріпленням словесних пояснень. „Поряд з навчанням хорового співу, гри на музичних інструментах, теорії та історії музики, - писав Б. Асаф’єф, - величезну роль у професіональній діяльності вчителя відіграє розвиток здатності глибоко інтерпретувати музичний твір, правильно спрямовувати музичне сприйняття і оціночне ставлення до музики учнів шкіл.”

Одним з найважливіших критеріїв фахових якостей майбутнього вчителя має бути уміння правильно визначати естетичну цінність музичних творів і аргументовано пояснювати своє ставлення до них.

Недостатня вивченість даної теми зумовила мене вибрати тему даної роботи.

Об’єкт дослідження – позакласна музично-виховна робота в школі.

Предмет дослідження – „Музична вітальня”, як форма позакласної музично-виховної роботи.

Мета дослідження: узагальнити та осмислити досвід проведення музичних віталень вчителями Полтавщини.

Завдання дослідження:

1. Охарактеризувати загальну позакласну музично-виховну роботу.

2. Виявити специфіку „Музичної вітальні” та практику її проведення.

3. Простежити музично-педагогічний шлях вчителя ЗОСШ „Вибір” № 17 ім. М. Г. Неленя м. Кременчука Дяченко С. В.

4. Розкрити методику проведення „Музичної вітальні.” 

Стор. 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10