Кожна історична епоха знаходить своє віддзеркалення в піснях народу. Під час панування більшовицької тоталітарної сис теми, її ідеологи не могли дозволити самостійно розвиватись народній творчості, зокрема й пісенній. Вони створили спеціальні союзи, членами яких могли стати лише лояльні їм особи, а решту творчих особистостей цькували як буржуйських запроданців.
Історія знає багато прикладів, коли брали яку-небуть пісню і переробляли текст, пристосовуючи його до своїх потреб:
Ця ось пісня відома всім
Там, вдали за рекой
Та мало кому відомо, що була вона написана ще в далекому 1905 році під час російсько-японської війни, і називалась вона тоді "За рекой Ляохэ". Давайте послухаємо первинний - маловідомий варіант:
За рекой Ляохэ
Ось іще один цікавий приклад. Всім добре відома пісня "Орленок". Та ось з'явилась публікація письменника і публіциста Володимира Черкасова-Георгіївського "Орлы-белоказаки и их орленки. Иерей РПЦЗ А. Моисеев выстаивает с песней "Орленок" смолинских казаков атамана А.И. Дутова". Згідно поданої версії, пісня вперше з'явилась в роки громадянської війни серед козаків отамана Смоліна, що бились проти червоноармійців. Первинний текст пісні звучав так:
Орлёнок, орлёнок, взлети выше солнца
И в степисвысот погляди.
Наверно, на веки покинул я дом свой,
Вказачьи вступая ряды.
Ты помнишь, орлёнок, как вместе летали
Над степью в пыли боевой,
Как лошади ржали, как шашки сверкали
В полях под Челябой родной.
Орлёнок, орлёнок, мой верный товарищ,
Ты видел, как в грозном бою
Исправа, и слева снаряды взрывались,
Срывая папаху мою.
В разведку я послан своим атаманом,
Ты помнишь, мой друг боевой,
Как тёмною ночью в сраженье неравном
Убит был мой преданный конь.
Орлёнок, орлёнок, мой верный товарищ,
Ты видел, что я уцелел.
Лети на родную станицу, расскажешь,
Как сына вели на расстрел!
Ты видел, орлёнок, как долго терзали
Меня большевицким штыком,
Как били прикладом и много пытали
В чекистских застенках потом.
Орлёнок, орлёнок, взлети выше солнца,
Где вражеской подлости нет.
Не хочется верить о смерти, поверь мне,
В шестнадцать мальчишеских лет.
Увидишь, орлёнок, кружась над степями,
Кровавое тело моё.
Казаки умолкнут, опустят здесь знамя
И скажут: "Господь, успокой!"
В цієї версії з'явилося безліч прибічників. Існує аудіозапис білогвардійської версії пісні "Орленок". У книзі Олександра Бондаря "Чорні месники" в якості епіграфа до одного з розділів використано уривок з "білогвардійського" "Орленка".
Таких прикладів можна було б навести безліч, та я наведу ще тільки один - останній, майже анекдотичний випадок плагіату.
У 1923 році перед композитором Ю.Хайтом було поставлено завдання створити "авіаційний марш".
Хайт вибрав для Червоного Повітряного флоту музику старого німецького морського маршу. У 1926 році, перекладений німецькою мовою, текст і ноти маршу були опубліковані в німецькій комуністичній газеті "Роті Фанові" (Червоний Прапор) під назвою "Марш червоних льотчиків". Нацисти, нічого не знаючи про старий німецький морський марш, вирішили використати музику Хайта у своїх цілях, для своєї культової пісні "Хорст Вессель" - про німецький штурмовик з кримінальним минулим, загиблим у вуличній сутичці з сутенером. Він був зведений нацистською пропагандою в ранг культових фігур. А пісня про нього стала гімном нацистської партії. До речі, пісня Хайта наказом наркома Ворошилова була офіційно оголошена гімном ВПС. Це, мені здається, єдиний випадок в радянській історії. Ось так завершився кругообіг. Але на цьому історія з творчістю Хайта не закінчується. За цю популярну пісню вхопилися сектанти-п'ятидесятники, яких Радянська влада нещадно переслідувала. На основі музики і тексту маршу вони створили псалм, в якому були наступні слова :
«Мы рождены, чтоб весть нести Христову,
Провозглашать любовь его кругом,
Он нам для этого оставил слово,
Чтоб грешник примирился со Христом.
Всё выше и выше и выше!
Стремимся мы ввысь к небесам,
Мы слово Господнее слышим,
Зовущее нас в Ханаан»
Марш авиаторов
З однієї сторони - заборона та переслідування всього справжнього, народного, а з іншого нав'язування псевдогероїчного, штучно придуманого було характерною рисою того періоду. Дехто з композиторів приймав умови "гри" і видавав "нагора" пісні, що славили партію та її вождів.
Песня о партии
А ось одна із перших радянських музичних срічок "Весёлые ребята".
Отрывок из фильма "Весёлые ребята"
Можна було б від душі посміятись, якщо не знати, що фільм вийшов на екрани у 1934 році. Під час зйомок Україна конала від штучного голодомору, що влаштували більшовики. За кордоном цю стрічку дивились під назвою "Москва сміється"...
Одна старенька бабуся якось розповідала: "Колись, було, люди в поле йшли працювати і співали, з поля йшли - співали, на толоці глину місили - теж співали. А після тридцять третього, якщо хто співає - то п'яний хіба що".
Під час репресій 1937 - 1939 років з екранів не зходив кінофільм "Цирк".
Широка страна моя родная (отрывок из к/ф "Цирк")
Над усією українською культурою нависла смертельна загроза. В 30-х роках було розгорнуто кампанію боротьби проти українського націоналізму. Одними з перших під неї потрапили кобзарі. Злочинною та підступною владою був скликаний з'їзд кобзарів, де їх усіх було заарештовано. Одних - розстріляли, інших - вислали до сибіру, де вони теж склали свої голови.
Здавалося б - українська пісня знищена. Тільки поодинокі випадки її звучання не дають їй сконати назавжди.
Одним із відомих виконавців українських народних пісень був
Звичайно ж жодне українське весілля не проходило без пісні.
В саду гуляла
Не вдалося більшовикам, як вони не намагались, знищити українську пісню, мову й душу. То тут, то там з'являються нові пісні. Їх авторів переслідують, залякують і, навіть, знищують фізично, як це сталося з Володимиром Івасюком.
З приходом до влади М. Горбачова, вплив лідерів КПРС на ідеологію значно послабшав. Почали виникати національні рухи та партії. Почало відроджуватись в Україні і кобзарство. Центром його відродження стало село Стрітівка, що під Кагарликом на Київщині. Тут у 1989 році було засновано Стрітівську вищу педагогічну школу кобзарського мистецтва. Ініціаторами заснування школи були: заслужений артист України Василь Литвин, письменники Борис Олійник і Олесь Бердник.
Послухайте де-які пісні у виконанні одного із випускників Стрітівської школи Юрка Герасименка із Канева.
